Підтвердження заявленої митної вартості товару

Підтвердження заявленої митної вартості товару

Митна вартість товару, що переміщуються через митний кордон України, вважається вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на фактично сплаченій ціні, або такій, що підлягає сплаті за ці товари.

Митну вартість товару заявляє декларант або уповноважена ним особа під час декларування товаріів у порядку, встановленому розділом VII та главою 8 Митного кодексу України.

У випадках, передбачених Митним кодексом України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу фіскальної служби документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Митна вартість підтверджується такими документами: 

1) декларацією митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 Митного кодексу України, та документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічним договором (контрактом) або документом, який його заміняє, та додатками до нього, якщо такі є;

3) рахунком-фактурою (інвойсом) або рахунком-проформою (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) банківськими платіжними документами, якщо рахунок сплачено за оцінюваний товар;

5) іншими наявними платіжними та/або бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та мають реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортними (перевізними) документами, якщо умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копією імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) страховими документами (якщо здійснювалося страхування), а також документами, що містять відомості про вартість страхування.

Якщо у названих документах є розбіжності, присутні ознаки підробки або ці документи не містять усієї інформації, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо фактично сплаченої ціни, або такої, що підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу фіскальної служби зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.